Народився 8 грудня 1955 року в сім’ї Якова Нестеровича і Марії Олександрівни Василенків. З трьох синів, яких зростили і виховали батьки, він був найстаршим.
Дитинство Василя проходило серед чарівної природи, земляків-хліборобів. Ще з дитячих літ він виділявся серед своїх однокласників надзвичайним музичним слухом, мріяв стати музикою.
   Після закінчення школи він навчався в Таращанському технікумі механізації сільського господарства, але душа його прагла до музики. Нелегким був його шлях до Львівської консерваторії, доводилося долати безліч перешкод. Після її закінчення (1986 р.) працював диригентом Харківського та Донецького оперних театрів, вдосконалював свою майстерність у Москві в Большому театрі у професора Майсурова, народного артиста Росії.
   З 1994 року В. Василенко — диригент, а з 2001 — генеральний директор і художній керівник Одеського державного академічного театру опери та балету.
Починаючи з 1990 року, маестро Василенко веде активну концертну діяльність, виступаючи з симфонічними оркестрами України та зарубіжжя.

У 1998 році вперше в Одесі В. Василенко започаткував Міжнародний фестиваль оперного мистецтва «Золота корона», спрямований на благо відродження світової зодчої перлини— Одеського оперного театру. Протягом п’яти років в рамках фестивалю було показано 26 вистав, 10 гала-концертів, у яких взяли участь провідні вітчизняні та зарубіжні майстри оперної сцени. Протягом двох років колектив театру здійснив десять нових творчих постановок української та світової класики.
   Маестро Василенко успішно представляє українське мистецтво за кордоном. У 1995—2005 роках під його керівництвом проходили гастролі колективу Одеського оперного театру у США, Канаді, Лівані, Хорватії, Швейцарії, Румунії, Молдові. У 2002 вперше в історії театр здійснив тріумфальне турне по Великобританії. Візити В. Я. Василенка із своїм творчим колективом до країн зарубіжжя приносять йому славу, на свою адресу він одержує безліч схвальних відгуків, про нього пише преса.
   Василь Якович має звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1998 р.), є президентом Благодійного фонду ім. С. Прокоф’єва, директором та художнім керівником Міжнародного фестивалю оперного мистецтва «Золота корона», членом Національної спілки театральних діячів України.
   Крім музики, митець захоплюється і поезією. його вірші друкуються в Україні і за кордоном. Він — автор двох поетичних збірок «Де Рось дзвінка клекоче» (1997 р.) та «Медвинські сади» (2002 р.), які знайшли щирий відгук у серцях прихильників творчості поета. Презентація збірки відбулася у листопаді 2003 року в Медвині. це був літературно-музичний вечір. Разом із поетом завітали до Медвина і відомі артисти Одеської опери. В. Василенко говорить, що поезія і музика — рідні сестри, які з дитинства полонили його вразливу душу, втягнувши її у чарівний вирій образів, у невгамовну стихію відчуттів і переживань. І тому не дивно, що музика, яка відіграє в житті першу скрипку, надихає поетичне слово.

 

 

Стаття про Василенка В.Я. на сайті Українського Реєстрового Козацтва "Симфонія його долі" .