|
Легенда про Медвин
Було колись тут ще за часів Володимира Святославовича велике місто з кам’яними будівлями і високими оборонними валами та широкими ровами. У ньому було сім церков та багато ремісного люду. Церкви стояли на найвищому місці — на Святій Горі. На півночі міста було п’ять пекарень і мешкали там пекарі, тому назва йому була — Тістове. У шевському жили шевці. На червінській вулиці кували гроші. А на Винниці були князівські запаси напоїв — медуша, тобто великі льохи з медом та вином. На Вовчій Горі був князівський звіринець у віковому лісі. Головна брама до міста знаходилася біля Митниці. Як тоді називалося місто — невідомо, старі люди кажуть: Суми. Та потім на нього напали татари. Мешканці міста познімали дзвони з дзвіниць усіх церков і разом із запасами золота, грішми та іншими цінностями опустили до глибокого колодязя біля Святої Гори і засипали землею та камінням до самого верху. Знайти її і відкопать тепер майже неможливо, бо з часом і місце те загубилося, і занесло все мулом. Але й тепер, розповідають старі люди, коли тихого дня або вночі припасти вухом до Святої Гори, то чути, як десь глибоко під землею гудуть дзвони.
Татари спустошили місто, і воно стало називатися Самгородом чи Пустгородом, бо не було в ньому людей, а ще — Смрадгородом, бо в ньому недобре пахло: так багато було там побито людей. Люди, які проходили повз нього вночі, чули виття і плач, завжди блукали луками — їх водила нечиста сила.
Потім напала на людей велика моровиця і протягом довгого часу ніхто не наважувався навідатися до міста, яке заросло порожнім лісом. А потім відьма Касьянка оборала Самгород півнем, вся нечисть з нього пропала, і люди знову почали його заселяти.
І ось одного разу в теперішньому Гогулиному урочищі нові мешканці знайшли підвали, а в них бочки з давніми напоями. Почали люди їх пити, і одного разу вони показались людям медом, другого — вином. І тоді назвали це місто Мед-Вино, що пізніше стало: Медвин.
Тече через Медвин річка, колись велика з багатьма озерами. Хоробро на ній боронилися мешканці від татар, і на честь цього назвали річку — Хоробра…
Записав Левченко Б. М. Збірка "Медвинські скрижалі" стор. 402
Театр
1966 рік
|
Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Календар |
« Березень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
|